Людина є перш за все людиною, однак людина як вид може бути фактом тільки за умови її продовження в наступних поколіннях. Це речі, котрі не суперечать одне одному, хоча жорстке позиціонування людини як «машини для відтворення» анулює інші виміри, відкрито декларуючи вічне повторення як «ціль у собі».
Щодо звільнення представниць «прекрасної» статі під час декретної відпустки, то тут, усе залежить від самої жінки, її працездатності та цінності як працівника. Якщо та чи інша установа, в якій ви працюєте, цінує вашу роботу і потребує її і надалі, то, незважаючи на 3 роки декрету, все одно триматиме місце. Окрім того, потрібно час-від-часу нагадувати про себе. У журналістиці — це, наприклад, писати статті, незважаючи на те, що не маєш можливості фізично бути присутньою в редакції. У сучасному світі розвинених інтернет-технологій, жінка може, навіть будучи в декреті, активно публікуватися і підтримувати марку) Тому, дорогі жінки, вагітність — це завада роботі. Було би бажання працювати!
В Емми Антонюк, попри нескромні навішування на всіх потенційно незгодних ярликів «невігласів», є серйозні суперечності в логіці викладу. Якщо для емансипованої жінки функція матері вторинна — і взагалі виглядає мало не «дискримінаційно», то в той же час дивно непослідовним є відстоювання ексклюзивних прав жінки-матері в декретній відпустці. Втім, особливо оригінальна думка про повивальні столики в державних установах: «ефективність» таких матерів — і таких установ у подібному «міксі» може вимірюватись хіба що на шкалі шизофренії.
ну гаразд, а хто тоді жінка в першу чергу?
агент з продажу нерухомості?
особистіть і таке всяке?.. але це, як на мене, само собою розуміється
ну а щодо звільнень і декретних відпусток, то я повністю з Лілею згідна
Стосовно декрету, а що робити з тими жінками та взагалі посадовцями, які їм в цьому допомогають, коли жінка у положенні влаштовується на роботу і за місяць два виходить у декрет на три роки, бо вона має зв`язки. А їнша жінка, яка не має зв`язків, працює на її місці і чекаю, що скоро попередня повернеться з декрету і її просто звільнять. Чому ж вона не працювала до того, як вирішила народити.
ЕММА, ЖОДЕН РОБОТОДАВЕЦЬ, ЯКЩО ЛЮДИНА ОФОРМЛЕНА ОФІЦІЙНО НЕ НАВАЖИТЬСЯ ЗВІЛЬНИТИ ЖІНКУ У ДЕКРЕТІ.
Жінка — це мати, і не важливо в першу, чи в яку там чергу. Так само, як і немає чоловіка, який би отримав приз Чапліна. Такими створила природа.
А стосовно гендерної політики мені дуже сподобався такий пост на одному блозі .
Так склалися обставини, що я батько-самітник двох дітей (меньшому скоро 3). Матері пояснюють це фінансовою неспроможністю. Тож кому як не мені знати, що таке бути батьком. В принципі я не скаржуся — знаючи себе впевнений, що виховаю обох.
Стосовано жінок. ну що я можу судити, коли чужа душа пітьма і безодня.
Можливо в аспекті постмодернізму і фемінізму я видамся стара, глупа і старомодна,
але для мене
Жінка — це в першу чергу мати.
всі мої дисертації, овації і решта дурниць НІЧОГО не важать супроти моїх двох дітей.
Саме діти вчать мене життю.
Саме діти дають мені щастя і кидають в розпач.
Саме діти дають смисл.
ДІТИ НАВЧАЮТЬ ПЕРЕДАЧІ. і дуже чітко «фільтрують» те, ЩО ми передаєм, а ми часто «напихаємо» їх не суттю, не тим, ЩО їм треба, а своїми глупствами, звідси протистояння поколінь.
ЩО з наших досягнень, якщо ми їх не передаєм?
Тонна оплесків? Прекрасно. і ЩО далі?
Якщо в людини немає дітей, це не значить, що вона не може ПЕРЕ-ДАВАТИ.
Колись мені одна моя учениця, яка тільки-но народила дитину, прислала СМС:
«Я нарешті зрозуміла: дитина — це дай, а Мама — це даю».
Проблема в тому, що дуже часто, будучи батьками фізично, ми так і навчаємось давати.Давати в Смислі. Тобто так і не стаємо батьками/мамами.
Дуже часто це плутають із запереченням Жінки (та і Чоловіка також!) як суб*єкта і зводять людину до ф*у*н*к*ц*і*ї — мама/тато. Це — одна із суттєвих деструкцій. Коли в такому аспекті кажуть, що жінка — це в першу чергу мати, мають на увазі не можливість жінки реалізовуватися через материнство, а жінку — дітородну функцію.
Як переконати жінок народжувати?
Та дуже просто — дати їм упевненість, що їх діти бажані, люблені та прийняті.
А от ЯК це зробити, це загадка з багатьма невідомими.
Думаю, що викидання дітей характерне не лише для Львова.
Насамперед ці діти не потрібні суспільству, батькам жінки, батькові дитини:
«Мать Суад рано вышла замуж и родила 14 детей. В живых остались четверо. Где остальные? Однажды девочка случайно увидела, как мать ночью рожала на овечьей шкуре. Когда раздался писк младенца, мать накрыла его той же шкурой и стала душить. Ребенок поворочался и затих. Значит, это была еще одна девочка, рождение которых считалось позором, равно как и положение незамужней и бездетной женщины»:page,1,suad_sozhzhennaja_zazhivo.html.
ЗНИЩЕННЯ дитини, не догідної/не прийнятої ЧОЛОВІКОМ — все ще практика в багатьох країнах, і архетипічна матриця в наших головах. (вище іде мова про широко розповсюджену практику арабських країн знищувати, закопувати живцем новонароджених дівчаток).
Може це дуже жорстоко: в світі ссавців самка знищує дитя в тому випадку, якщо дитя нежиттєздатне, або якщо воно загрожує її існуванню. //думаю, багато навіть сучасних дівчат не раз чули «виховну» фразу: «принесеш в подолку — уб*ю».
Захист самкою потомства навіть ціною власного життя — іншого характеру. Це захист стосовно ЗОВНІШНЬОЇ загрози стосовно дитини.
Періодично у мене виникає питання — «Чи вміють ще наші люди читати?» І якщо стверджують, що — так, то чи усвідомлюють вони прочитане? і якщо і у цьому випадку — так — то тоді, який розмір того речення яке усвідомлює і розуміє читач". Мова у авторки йде (ладно, мені здається)про те, що найвища посадова особа в області, яка сконцентрувала в своїх руках гору повноважень — вже навчилася вимовляти правильні слова — і це добре. І ця сама особа (Папієв) ніби і не здогадується, що крім говоріння влада має, ще і діяти у відповідності до свого белькотіння.
З.І. А не робити невинні очі коли дізнається скільки коштують в Чернівцях пологи в державних лікарнях, і що… ну багато чого.
Щодо «біологічного редукціонізму» — народжувати чи не народжувати — особиста справа кожної жінки. Питання є в іншому: хто ще окрім жінки може народжувати людей?
В майбутньому таки щось надумають. До ВА. Ясно, трохи не те вкоментив. Не те зрозумів. Але все одно не варто зі мнов заїдатися — політиків органічно не спиймаю. Слава богу не пр.
Гамлете, твої погрози — смішні і дурні. Що ти сприймаєш і що виділяєш органічно має хвилювати твого лікаря-дієтолога і твоїх глистів. Ким я є — то не твоя турбота.
20 коментарів
Так, і це прекрасно, як на мене :)
агент з продажу нерухомості?
особистіть і таке всяке?.. але це, як на мене, само собою розуміється
ну а щодо звільнень і декретних відпусток, то я повністю з Лілею згідна
ЕММА, ЖОДЕН РОБОТОДАВЕЦЬ, ЯКЩО ЛЮДИНА ОФОРМЛЕНА ОФІЦІЙНО НЕ НАВАЖИТЬСЯ ЗВІЛЬНИТИ ЖІНКУ У ДЕКРЕТІ.
Жінка — це мати, і не важливо в першу, чи в яку там чергу. Так само, як і немає чоловіка, який би отримав приз Чапліна. Такими створила природа.
А стосовно гендерної політики мені дуже сподобався такий пост на одному блозі .
…
Стосовано жінок. ну що я можу судити, коли чужа душа пітьма і безодня.
але для мене
Жінка — це в першу чергу мати.
всі мої дисертації, овації і решта дурниць НІЧОГО не важать супроти моїх двох дітей.
Саме діти вчать мене життю.
Саме діти дають мені щастя і кидають в розпач.
Саме діти дають смисл.
ДІТИ НАВЧАЮТЬ ПЕРЕДАЧІ. і дуже чітко «фільтрують» те, ЩО ми передаєм, а ми часто «напихаємо» їх не суттю, не тим, ЩО їм треба, а своїми глупствами, звідси протистояння поколінь.
ЩО з наших досягнень, якщо ми їх не передаєм?
Тонна оплесків? Прекрасно. і ЩО далі?
Якщо в людини немає дітей, це не значить, що вона не може ПЕРЕ-ДАВАТИ.
Колись мені одна моя учениця, яка тільки-но народила дитину, прислала СМС:
«Я нарешті зрозуміла: дитина — це дай, а Мама — це даю».
Проблема в тому, що дуже часто, будучи батьками фізично, ми так і навчаємось давати.Давати в Смислі. Тобто так і не стаємо батьками/мамами.
Дуже часто це плутають із запереченням Жінки (та і Чоловіка також!) як суб*єкта і зводять людину до ф*у*н*к*ц*і*ї — мама/тато. Це — одна із суттєвих деструкцій. Коли в такому аспекті кажуть, що жінка — це в першу чергу мати, мають на увазі не можливість жінки реалізовуватися через материнство, а жінку — дітородну функцію.
Як переконати жінок народжувати?
Та дуже просто — дати їм упевненість, що їх діти бажані, люблені та прийняті.
А от ЯК це зробити, це загадка з багатьма невідомими.
Як ви поясните часту ситуацію у Львівській области, коли місячних дітей, серед зими, голенькими викидають в урни? Я не бажаю таких мам у суспільстві!
Насамперед ці діти не потрібні суспільству, батькам жінки, батькові дитини:
«Мать Суад рано вышла замуж и родила 14 детей. В живых остались четверо. Где остальные? Однажды девочка случайно увидела, как мать ночью рожала на овечьей шкуре. Когда раздался писк младенца, мать накрыла его той же шкурой и стала душить. Ребенок поворочался и затих. Значит, это была еще одна девочка, рождение которых считалось позором, равно как и положение незамужней и бездетной женщины»:page,1,suad_sozhzhennaja_zazhivo.html.
ЗНИЩЕННЯ дитини, не догідної/не прийнятої ЧОЛОВІКОМ — все ще практика в багатьох країнах, і архетипічна матриця в наших головах. (вище іде мова про широко розповсюджену практику арабських країн знищувати, закопувати живцем новонароджених дівчаток).
Може це дуже жорстоко: в світі ссавців самка знищує дитя в тому випадку, якщо дитя нежиттєздатне, або якщо воно загрожує її існуванню. //думаю, багато навіть сучасних дівчат не раз чули «виховну» фразу: «принесеш в подолку — уб*ю».
Захист самкою потомства навіть ціною власного життя — іншого характеру. Це захист стосовно ЗОВНІШНЬОЇ загрози стосовно дитини.
З.І. А не робити невинні очі коли дізнається скільки коштують в Чернівцях пологи в державних лікарнях, і що… ну багато чого.